ѕроблеми сучасного розширенн¤ ™

Ќезважаючи на те, що тенденц≥њ Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ зб≥льшують свою швидк≥сть на очах ≥ кордони ™вропейського —оюзу стримко просуваютьс¤ на —х≥д, у межах самого —оюзу пост≥йно виникають все б≥льш серьйозн≥ проблеми. ќдною з остан≥х таких невир≥шених питань крањн-член≥в стала ™вроконституц≥¤, ¤ка викликала хвилюванн¤, ¤к≥ були надто сильними, не лише м≥ж в так названих крањнах-л≥дерах ™вросоюзу (‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, Ќ≥меччина, ¬еликобритан≥¤), а й в крањнах Удругого сортуФ.

ѕовн≥стю вир≥шити проблему з перспективами ™— ¤к на внутр≥шньому, так ≥ на зовн≥шньому план≥ покликана конституц≥¤ ™вросоюзу, розробкою ¤коњ займаЇтьс¤ колишн≥й президент ‘ранц≥њ ∆искар д'Ёстен. онституц≥¤ була задумана ¤к ≥нструмент б≥льше зручного керуванн¤ ≈вросоюзом, що розростаЇтьс¤. јле зам≥сть цього, ¤к ≥ було ран≥ше сказано, стала рингом дл¤ жорстокоњ сутички нац≥ональних ≥нтерес≥в.

≤тал≥¤ в пер≥од свого зас≥данн¤ в ™— домогтис¤ прийн¤тт¤ проекту документа не змогла. ’оча, на думку анал≥тик≥в, ≥тал≥йський проект найб≥льше п≥дходив п≥д характеристику Ђкомпром≥снийї - оф≥ц≥йний –им в особ≥ прем'Їр-м≥н≥стра Ѕерлускон≥, що бажав, щоб прийн¤тт¤ евроконституции асоц≥ювалос¤ саме з ним, опустив у ньому проблеми, що викликають найб≥льш≥ суперечки. јле нав≥ть те, що залишилос¤, може в≥дразу влаштовувати й не влаштовувати ту саму крањну. —кажемо, ¬еликобритан≥њ, ¤к ≥ ѕольщ≥, подобаЇтьс¤, що плани створенн¤ системи Ївропейськоњ оборони, записан≥ в проект≥ конституц≥њ, не заз≥хають на зобов'¤занн¤ крањн Ц член≥в ™— перед Ќј“ќ. јле та ж ¬еликобритан≥¤ категорично заперечуЇ проти пропозиц≥њ ≤тал≥њ скасувати ≥ндив≥дуальне право вето кожноњ крањни ≥з проблем зовн≥шньоњ пол≥тики.
ƒо реч≥, що стосуЇтьс¤ Їдиноњ оборонноњ пол≥тики, то њњ доктрина теж поки розробл¤Їтьс¤. Ћ≥дери ™вросоюзу домовилис¤ лише по ключових моментах. ј саме: члени орган≥зац≥њ повинн≥ сп≥вроб≥тничати в сфер≥ оборони й створити структуру, здатну захистити ™—. ўо це буде - т≥льки збройн≥ сили або ж ≥ автономний центр оперативного командуванн¤ - усе ще нев≥домо. ’ав'Їр —олана, верховний представник ™— ≥з питань зовн≥шньоњ пол≥тики й безпеки, у цьому зв'¤зку за¤вив: Ђƒискус≥¤ лише почалас¤. ќдне можу сказати точно - ми не збираЇмос¤ конкурувати з Ќј“ќї. ѕод≥бн≥ за¤ви зробили й ≥нш≥ пол≥тики. ћовл¤в що, оборонна пол≥тика ™— буде доповненн¤м, а не альтернативою ѕ≥вн≥чноатлантичному аль¤нсу. ѕроте, незважаючи на вс≥ зав≥ренн¤, оборонна ≥н≥ц≥атива ™— серйозно стурбувала ¬ашингтона. ѕосол —получених Ўтат≥в при Ќј“ќ Ќ≥колас Ѕернс сказав, що це одна ≥з самих серйозних погроз дл¤ орган≥зац≥њ.

“акож, проблеми, викликан≥ т≥Їю ж ™вроконституц≥Їю, охоплюють не лише зовн≥шн≥ сторони, а й внутр≥шн≥ в≥дносини м≥ж крањнами. “ак, наприклад, в ≥тал≥йському вар≥ант≥ також немаЇ в≥дпов≥дей на принципов≥ питанн¤, що знову з≥штовхують ‘ранц≥ю й Ќ≥меччину, з одного боку, ≥ ≤спан≥ю, ѕольщу, ¤к ≥ багатьох ≥нших член≥в ™—, Ц з ≥ншоњ: кому й ск≥льки д≥станетьс¤ голос≥в дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень у розширеному ™вросоюз≥? ≤ ¤кий буде к≥льк≥сний склад виконавчого органа - Ївропейськоњ ком≥с≥њ?

—амим хворобливим у нов≥й конституц≥њ залишаЇтьс¤ питанн¤ про розпод≥л майбутньоњ влади в ™—. ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина й ≤тал≥¤ хочуть, щоб новий документ закр≥плював њх Ђ≥сторично сформовануї кер≥вну роль у союз≥. ћалоњ ж крањни напол¤гають ≥ на своЇму прав≥ впливати на р≥шенн¤ ™—. ƒебати по проект≥ конституц≥њ показали: ™вропа знову розд≥лилас¤ на протиборч≥ табори. «араз њх, на думку огл¤дач≥в, уже три. —еред Ђмаксимал≥ст≥вї, що прагнуть до найб≥льшоњ ≥нтеграц≥њ, - ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина й ≤тал≥¤. ƒо них примкнули Ѕельг≥¤, √олланд≥¤ й Ћюксембург. —аме ц≥ ш≥сть держав, до реч≥, сто¤ли в джерел нин≥шнього ™—.

ѕредставники ≥ншого табору ратують не за Ђмаксимальнуї, а за Ђплавнуї ≥нтеграц≥ю, що Ђне ущемл¤ла б самост≥йн≥сть держав ™—ї. Ћ≥дери цього угрупованн¤ - ¬еликобритан≥¤ й ≤спан≥¤. ƒо њхньоњ позиц≥њ в≥дм≥нюютьс¤ Ўвец≥¤, ƒан≥¤, ≤рланд≥¤ й јвстр≥¤. « новобранц≥в ™— цей п≥дх≥д розд≥л¤ють ѕольща, Ћатв≥¤, Ћитва, ≈стон≥¤ й ≥пр. ™ й трет¤ група Ц Ђабсолютн≥ консерваториї, ¤ких повн≥стю влаштовуЇ ≥снуючий механ≥зм роботи аль¤нсу й л¤кають будь-¤к≥ можлив≥ зм≥ни. ƒо них ставл¤тьс¤ ‘≥нл¤нд≥¤, ѕортугал≥¤, ћальта, почасти √рец≥¤.

ўе одн≥Їю перегородою до прийн¤тт¤ онституц≥њ було те, що кожна крањна, що маЇ членство у ™вропейському —оюз≥, до прийн¤тт¤ головами крањн р≥шенн¤ створити один документ, ¤кий повинен набути чинност≥ в кож≥й з 25 крањн, мала своњ прописан≥ пункти онституц≥й. ќтже, новоутворенна онституц≥¤ мала бути прийн¤та (ратиф≥кована) вс≥ма крањн-член≥в. Ўл¤х ратиф≥кац≥њ кожна держава обираЇ, в≥дпов≥дно до њњ законодавства та пол≥тики. ƒе¤к≥ крањни вир≥шили, що це маЇ зрабити парламент. ≤нш≥ надали перевагу б≥льш скаладн≥шому шл¤ху.

«окрема, л≥дери 11 крањн Ц Ѕельг≥њ, ¬еликобритан≥њ, ƒан≥њ, ≤рланд≥њ, ≤спан≥њ, Ћюксембургу, Ќ≥дерланд≥в, ѕольщ≥, ѕортугал≥њ, ‘ранц≥њ та „ех≥њ Ц вже за¤вили, що долю основного документа ™вросоюзу повинен вир≥шувати народ п≥д час референдуму.

¬≥дмова ратиф≥кувати документ одн≥Їю з 25 держав-член≥в ™— означатиме провал усього проекту створенн¤ онституц≥њ ™вропейського —оюзу. Ѕ≥льш≥сть дуже непоко¤ть ц≥ референдуми, п≥д час ¤ких громад¤ни держав-член≥в можуть сказати Ун≥Ф документу. Ќадто хвилюЇ проведенн¤ плеб≥сциту у ¬еликобритан≥њ, де значна частина населенн¤ скептично налаштована щодо онституц≥њ ™вропейського —оюзу.

ўе одн≥Їю з проблем сучасного ™—, ¤к це не парадоксально чути, Ї прийн¤тт¤ нових член≥в. «давалос¤ б, розширенн¤ ™вросоюзу на сх≥д спри¤Ї створенню потужноњ загальноЇвропейськоњ держави з населенн¤м майже в 450 м≥льйон≥в чолов≥к. ÷ей крок швидше за все не ст≥льки з'ЇднаЇ, ск≥льки роз'ЇднаЇ крањни ™вропи, розд≥ливши њх на держави перший ≥ другий сорти й створивши нов≥ проблеми ¤к дл¤ тих, так ≥ дл¤ ≥нших.
ƒес¤тка вступають у ™— крањн фактично приречена прот¤гом довгого рок≥в перебувати на положенн≥ саме держав другоњ категор≥њ. ÷е обумовлено тим, що вони ¤к ≥ ран≥ше, хоча вже й у меншому ступен≥, сильно в≥дстають в≥д крањн «ах≥дноњ ™вропи, наприклад економ≥чно. р≥м того, њх приймають у ™— на дуже жорстких умовах, зокрема ≥з тривалим перех≥дним пер≥одом.
–озхоже поданн¤ про те, що новачки в≥дразу ж зр≥вн¤ютьс¤ в правовому в≥дношенн≥ ≥з крањнами «ах≥дноњ ™вропи, не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥. Ќаприклад, в≥льне пересуванн¤ ф≥зичних ос≥б через границ≥ м≥ж старими й новими членами ™— передбачаЇтьс¤ почати т≥льки через 7 рок≥в, л≥берал≥зац≥ю кап≥тал≥в - через багато рок≥в. “обто фактично шенгенска¤ границ¤ поки збер≥гаЇтьс¤, ≥ повне входженн¤ Ђнеоф≥т≥вї у шенгенскую зону в≥дбудетьс¤, на думку експерт≥в, у найкращому раз≥ через 3 Ц 4 роки, а те й п≥зн≥ше.

р≥м того, залишаЇтьс¤ маса ≥нших умов, що перетворюють ц≥ крањни в другор¤дних член≥в ™—. Ќовим членам, що перебувають по сут≥ справи на перифер≥њ св≥товоњ економ≥чноњ системи, буде дуже важко скоротити своЇ в≥дставанн¤ нав≥ть в≥д ≤тал≥њ й ≤спан≥њ (не говор¤чи вже про Ќ≥меччину й ‘ранц≥ю). ÷е неминуче створить проблему конкурентоспроможност≥ на Їдиному Ївропейському ринку. —тарим членам ™— ¤к ≥ ран≥ше прийде витрачати дес¤тки м≥ль¤рд≥в Ївро на спри¤нн¤ економ≥чним перетворенн¤м у крањнах —х≥дноњ ™вропи, тобто нести т¤гар витрат по Ђп≥дт¤гуваннюї за собою новачк≥в. ÷е у свою чергу буде гальмувати розвиток њхн≥х власних економ≥к ≥ т≥льки п≥дсилювати в≥дставанн¤ ™вропи в≥д —Ўј (≥ це Ц в умовах повноњ американськоњ переваги у в≥йськов≥й сфер≥, що п≥дсилюЇтьс¤, хоч ≥ готуЇтьс¤ до частковоњ зм≥ни дислокац≥њ, в≥йськового присутност≥ —Ўј в ™вроп≥). ” ск≥льки це Ђзадоволенн¤ї об≥йдетьс¤ Ђстар≥й ™вроп≥ї ≥ наск≥льки спов≥льнить њњ розвиток, поки залишаЇтьс¤ т≥льки ворожити.

јле де¤к≥ реч≥ вже очевидн≥. Ќаприклад, у т≥м, що стосуЇтьс¤ виробленн¤ загальноњ зовн≥шньопол≥тичноњ позиц≥њ, серед крањн ™— спостер≥гаютьс¤ наст≥льки р≥зк≥ розходженн¤, що знайти компром≥с на сьогодн≥шн≥й день практично неможливо. –оль своЇр≥дного лакмусового пап≥рц¤ суперечливост≥ позиц≥й у цьому випадку з≥грала ≥ракська проблема: в≥д п≥дтримки американськоњ окупац≥њ ≤раку (¬еликобритан≥¤, ≤спан≥¤, ѕольща) до њњ повного неприйн¤тт¤ (Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤). ‘актично ж мова йде про те, що в гострих ситуац≥¤х, пов'¤заних з м≥жнародними конфл≥ктами, нав≥ть Ђстара ™вропаї демонструЇ повну нездатн≥сть приймати оперативн≥ р≥шенн¤, попросту розпадаючись на блоки або аль¤нси, контури ¤ких вигл¤дають приблизно так: ‘ранц≥¤ Ц Ќ≥меччина Ц Ѕельг≥¤, ¬еликобритан≥¤ Ц ≤спан≥¤ й, можливо, ≤тал≥¤, група Ђп≥вн≥чних крањнї (Ќорвег≥¤ Ц ƒан≥¤ Ц Ўвец≥¤ Ц ‘≥нл¤нд≥¤ й Ќидерланды, що примикають до них). ≤з прийомом до ™вросоюзу нових член≥в прийн¤тт¤ консенсусу стане ще складн≥ше. ј отже, говорити про стаб≥л≥зуючу роль ЂЇдиноњ ™вропиї, наприклад, на м≥жнародн≥й арен≥, про що так мр≥ють Ївропейськ≥ дипломати, можна лише з великою нат¤жкою Ц у себе б з≥ стаб≥л≥зац≥Їю роз≥братис¤.

ѕитанн¤ насправд≥ зовс≥м не дозв≥льний. ЌемаЇ ¤сност≥ по ключовому питанню: що буде ¤вл¤ти собою обновлений ™вросоюз - федерац≥ю або конфедерац≥ю? –озб≥жност≥ по ц≥й проблем≥ наст≥льки сильн≥, що п≥шли розмови про те, щоб створити усередин≥ ™— дв≥ правов≥ зони. ¬ одну вв≥йдуть Ђвибран≥ї, тобто дес¤ть ведучих крањн «ах≥дноњ ™вропи, а Ђдруга ™вропаї буде складатис¤ ≥з вс≥х ≥нших, перебуваючи ¤к би за межами першоњ. ѕерша по своЇму адм≥н≥стративному пристроњ буде нагадувати конфедеративне (а, може бути, нав≥ть федеративне) держава, у той час ¤к сх≥дна перифер≥¤ буде ≥нтегрована лише в аморфн≥ загальноЇвропейськ≥ структури, тобто в адм≥н≥стративно-пол≥тичному план≥ буде фактично надана самоњ соб≥. ѕод≥бний проект лише п≥дкреслюЇ нер≥вноправн≥сть Ђстарихї ≥ Ђновихї член≥в ™—, робл¤чи перспективи прийдешнього ЂЇдиного Ївропейського будинкуї у ц≥лому досить не¤сними.

ѕроблеми сучасного розширенн¤ ™—